Соціально невпевнені, а внаслідок цього або агресивні, або закомплексовані та закриті від зовніш¬нього світу, заглиблені в себе діти — проблема актуальна і серйозна. Її розв'язання по¬требує тривалої, послідовної, скоординованої роботи всіх дорослих, які оточують такого малюка. Якщо вчасно не виявити і не подолати цих труднощів розвитку, то в подальшому виникнуть різні психологічні негаразди у вже дорослої особистості. Як же помітити, подо¬лати соціальну невпевненість дошкільнят та запобігти?

Сучасне життя з його шаленим темпом, наси¬ченістю різноманітною інформацією, постійни¬ми змінами й технічним оновленням ставить перед особистістю багато завдань та вимог, серед яких — здатність швидко й безболісно пристосовуватися до нього. Тому вкрай важливо з раннього дитинства формувати у малюка цю здатність, а також вміння ро¬зуміти навколишній світ і жити з ним у гармонії.

Для нормального розвитку дитина має зростати в атмосфері любові та психологічного благопо¬луччя. Якщо цього немає і маляті бракує батьківської любові, ласки, дружніх, довірчих стосунків з людьми, які її оточують, то, безумовно, і загальний розвиток, і особистісне становлення порушуються. Малюк за¬кривається від світу, у нього формується неадекват¬на захисна реакція на оточення, що виявляється або у сплесках агресії, або навпаки — у закомплексо¬ваності. Для такої дитини звичними стають почуття тривоги, вини, занепокоєння, гніву. Все це призво-дить до формування соціальної невпевненості.

Соціально невпевнені діти — це діти, які не вміють гармонійно взаємодіяти самі з собою та з навколишнім середовищем.

Ці малята мають неадекватну самооцінку, тому майже в кожній справі бачать нездоланні перешко¬ди, на які реагують по-різному: впадають у відчай, заливаються слізьми, гніваються на світ і на себе або мовчки страждають, не підпускаючи до себе нікого. Високий рівень внутрішньої тривоги спри¬чинює довге і важке звикання малюка до дитячого садка, потім до школи, далі ця проблема виявляєть¬ся і в дорослому житті.

Ознаки соціальної невпевненості на рівні комунікації:

• мовлення — тихе, незрозуміле, з довгими пауза¬ми, часто з повторами одного і того ж слова або ж навпаки — голосне, швидке, незв'язне;

• труднощі у передачі словами свого емоційного стану;

• мовчазність, небагатослівність;

• небажання називати своє ім'я;

• плаксивість;

• нездатність встановлювати зоровий контакт зі співрозмовником: не дивиться в очі, відводить погляд;

• занижена моторна активність: сидить тихо, на¬магається не привертати уваги;

• міміка обличчя — в'яла: всміхається лише кути¬ками губ.

На рівні соціальних контактів:

• уникає людей;

• не приєднується до групи дітей, що граються;

• не бажає розлучатися з батьками або іншими рідними;

• виявляє небажання вийти з будинку і спілкува¬тися з друзями;

• впадає у паніку в складних ситуаціях.

 

Подолати соціальну невпевненість дошкільнят, запобігти їй — спільне завдання педагогів, пси¬хологів і батьків, які передусім мають формувати у дітей впевненість у своїх силах, позитивне ставлення до себе і навколишнього світу, опти¬містичне світобачення.

У спілкуванні з соціально невпевненими дітьми варто уникати висловлювань, які можуть пригнічувати: постійних попереджень, суворих повчань, наказів; потрібно створювати атмосферу, що сприяє виникненню спільних емо¬ційних переживань і взаємної симпатії між ма¬лятами.

Допомогають долати прояви та формувати впевненість участь дитини у театралізації казок, казкотерапія, ігри – вправи для підвищення самооцінки, та провідний вид діяльності дітей дошкільного віку – сюжетно-рольова гра. Її вплив на формування соціальної компетентності дошкільника полягає у тому, що завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню дитина знайомиться з нормами і моделями людської діяльності та взаємовідносин, які стають зразками для її власної поведінки.

Також слід памя'тати, що соціальна впевненість чи невпевненість дити¬ни формується у взаємодії з найближчим оточен¬ням, тому головне, що мають пам'ятати дорослі, це те, що кожна дитина — особистість з власним ба¬ченням світу і правом на свою думку та її втілення.

Слід зауважити, що чим раніше батьки звернуть увагу на таки проблеми та почнуть допомагати дитині у їх вирішенні, тім більше шансів їх подолати, що суттєво спростить адаптацію малюка до соціальних інститутів – садка, школи и т.п.